«Хоча Богиня вічна, коли являється, аби здійснити наміри богів, про неї кажуть,що рождається вона у цьому світі».

Аліса Ложкіна – українська мистецтвознавиця, культурологиня, мисткиня, перекладачка. Восени цього року у видавництві Руслана Халікова вийшла нова книга Аліси — «Деві Махатм’я — Велич Богині». Деві Махатм’я — одна з найголовніших давньоіндійських поем вперше видана українською мовою. Секрет незгасаючої популярності цього літературного твору полягає в його здатності легко руйнувати стереотипи та поєднувати протилежності. Головна героїня поеми – жінка, сувора й незалежна, Велика Богиня, що символізує творчу енергію Всесвіту та сповнена могутньої сили, Велика Матір, мова любові якої нерозривно пов’язана з війною. Ілюстрації до книги, також створені Алісою, та поєднують традиційний стиль з сучасними художніми техніками та особистою естетикою авторки, що дозволяє по-новому поглянути на давню міфологію, в яку вона інтегрує український фольклор.

«Хоча Богиня вічна, коли являється, аби здійснити наміри богів, про неї кажуть,що рождається вона у цьому світі». 

«Отже, Богиню не створюють чоловіки, хоча вони переконані, що саме так воно і є». – Аліса Ложкіна

Розкажи будь ласка як почалась робота над книгою? Що саме надихнуло зробити переклад цього твору саме зараз? 

Коли почалася війна в Україні, я вже жила на іншому боці земної кулі в той час коли мої мама і бабуся опинилися буквально в кількох кілометрах від окупованих передмість Києва. Я була у розпачі, допомагала чим могла і паралельно робила виставки про українське мистецтво, читала лекції в американських університетах, але все це здавалося якоюсь вкрай неефективною формою опору. Одного дня я згадала про «Деві Махатм’ю» — мій чоловік із Індії, і я останні роки багато вивчала індійську культуру, зокрема і цей текст. Мені здалося, що цей давньоіндійськиий твір дуже на часі, тому я майже миттєво стала його перекладати. Ну а потім вже зробила авторські ілюстрації та супроводити книгу розлогою статтею про місце божественної жіночності у ширшому контексті індійської духовності. 

Чи вважаєш поему актуальною для українських читачів у цей період? Який зв"язок традиційної літератури та сьогоднішньої війни?  

«Деві Махатм’я» – це священний текст про Велику Богиню, яку у деяких гілках індуїзму шанують як Остаточну Реальність. Вона приходить на допомогу, коли, здавалося б, вже немає надії на перемогу добра над злом. Вона вершить справедливість і веде запеклу війну проти демонічних сил. Це історія про силу, про військове протистояння узурпаторам і окупантам. Богиня Дурґа, яка є героїнею поеми — традиційна покровителька воїнства. Вона сама є воїтелькою, й багато хто в Україні знає мантри, присвячені їй. У Індії, особливо у традиціях, де вшановується божественна жіночність, текст «Деві Махатм’ї» вважається неймовірно сильним й цілющим. Його читання може врятувати від різноманітних негараздів. Окрім того, це видатна пам’ятка індійської культури, елементи історій з цієї поеми ми знаходимо у різноманітних жанрах індійського мистецтва – від театральних перформансів та сучасного кіно до образотворчого мистецтва й літератури. Мені здалося важливим познайомити наших читачів із цією пам’яткою та лишити на розсуд кожного питання, як користуватися цим текстом – чи то для творчого культурологічного натхнення, чи для ритуальних цілей. 

Які складнощі виникли в процесі створення книги? що нового відкрила для себе працюючи над перекладом. (скільки часу зайняла робота над твором)

Робота над книгою зайняла два роки, хоча я робила паузи. Складнощів було безліч, адже це мій перший досвід серйозної роботи з давньоіндійським матеріалом. Втім загалом це був цікавий та надихаючий процес, який навчив мене бачити божественну жіночність у кожному аспекті нашої реальності.

Книга торкається жіночності та сили. Як ти визначаєш жіночу силу в контексті поеми «Деві Махатм’я»? Яка, на твою думку, роль жінок у сучасному світі.

У «Деві Махатм’ї» Богиня є втіленням чистої сили, шякті. Також у поемі зазначається, що будь-яка жіноча енергія у нашому світі є проявом шякті Богині, а також ця енергія постає як результат колективних уповань – так, у другому розділі поеми боги індійського пантеону об’єднують свої молитви, і з них постає Велика Богиня.  Отже, це сила людської душі, сила колективного прагнення справедливості, і з цією силою ми стикаємося щодня і всюди. У західній культурі жіночу енергію часто вважають пасивною, але тут, навпаки, вона є дієвою основою всесвіту, могутньою силою, яка пронизує все творіння і може навіть бути деструктивною у деяких своїх формах. Чоловіче начало у індійській культурі зазвичай асоціюється із свідомістю, воно якраз більш пасивне та тяжіє до споглядання. Союз цих двох начал породжує всі видимі та невидимі світи. Давньоіндійські тексти часто описують жіночу силу як прекрасну дівчину, яка танцює звабливий танок перед недвижним спостерігачем. Цей танок – ілюзія, мая, яка у поемі «Деві Махатм’я» не несе негативного змісту. Саме через занурення в ілюзію цього світу стає можливою остаточна духовна трансформація і звільнення. Без Богині і її сили це неможливо. Отже, у примарному плинному світі нашої щоденної реальності, а також на полі бою людської душі йде священна війна божественних та демонічних сил. Тут відбувається потужна алхімічна трансформація енергій. Такий основний посил «Деві Махатм’ї», пам’ятки, яку написано понад півтора тисячоліття і яка досі не втрачає своєї актуальності. 

Як на твою думку досвід війни змінює погляд на жіночність?

Це складне питання. З одного боку, ми знаємо численні приклади героїчних жінок, які, подібно до Великої Богині з «Деві Махатм’ї» сміливо стають пліч о пліч із чоловіками у війську. Водночас бачимо актуалізацію більш традиційних наративів про жінку як берегиню домашнього  вогнища. Вона терпляче чекає на повернення чоловіка з війни і оплакує його у випадку загибелі. Я особисто знаю багато військових, які забороняють своїм жінкам йти на війну – не лише через дітей та господарство, а через страх, що на війні жінка може втратити свою жіночність. Я не маю однозначної відповіді щодо того, яка з цих стратегій є більш правильною. Але цікаво, що у багатьох стародавніх культурах саме жінка-богиня патронувала військових. Цей дивний сплав сексуальної енергії та войовничості бачимо у безлічі випадків  — від шумерської Інанни до грецької Афіни та індійської Дурґи. Відголосок цих уявлень чується навіть в православному святі Покрови, де Богородиця теж виступає захисницею воїнів. 

Що саме в цей час українці можуть черпати з твоєї книги?

Для мене «Деві Махатм’я» — це, в першу чергу, надихаюча історія, я не сповідую індуїзм, хоча дуже шанобливо до нього ставлюся. Я вважаю, що ця літературна пам’ятка вчить нас завжди прагнути справедливості та не лишатись пасивними – підніматись з дивану, йти і змінювати світ і себе. У цьому суть героїні поеми – вона уособлює творчу трансформацію всесвіту, яка здійснюється задля добробуту всього сущого. Мені здається, ця історія є однаково корисною і жінкам, і чоловікам, Велика Богиня трансцендує гендерні, вікові та класові обмеження, вона однакого промовисто говорить до кожного серця, готового її почути. 

Мені б хотілося, щоби цей твір надихнув українців у ці важкі часи, дав їм силу протистояти агресії і виборювати свою правду – так само як це робить головна героїня поеми. 

Як почалась співпраця з Русланом Халіковим. Чому обрала саме його видавництво для цього твору

Ми познайомилися з Русланом випадково і він мені запропонував співпрацю – ми планували видати зовсім іншу книжку про езотеричні елементи у сучасному українському мистецтві, але минулого року я запропонувала ідею видати українську «Деві Махатм’ю» і Руслан одразу охоче пристав на пропозицію. Якби не його підтримка, я, мабуть, ніколи б не довела цей проєкт до кінця. Я дуже тішуся нашою співпрацею, адже мені дуже близька специфіка видавництва. Воно спеціалізується на нішевих, втім дуже цікавих книгах, пов’язаних з історією релігій, езотеричних шкіл тощо. Наразі Руслан служить, і мене неймовірно надихає той факт, що попри тяжку ситуацію в країні і свій статус військового він не полишає свою пристрасть і продовжує видавати неймовірні книжки. Коли ми готували мою книгу, то в нашому чаті розмови про  редактуру і верстку перемежовувалися фотографіями з передової, світлинами з рідного Руслану Донбасу. Це було сюрреалістично. 

Головна героїня поеми «Деві Махатм’я» є покровителькою воїнства. Саме тому 33 гривні з кожного примірника «Деві Махатм’ї» ми перераховуємо на потреби бригади «Азов».

Кому присвячена книга?

Книгу присвячено моїй індійській родині – мій чоловік із Керали, і, не зважаючи на те, що ми живемо в Америці, в Індії у нас багато родичів. Вони належать до традиції Шрі-Відья, відгалуження індуїзму, в якому шанується божественна жіночність. «Деві Махатм’я» — один з головних священних текстів цієї традиції. Також книгу присвячено моїй подрузі та співрозмовниці Лізі Готфрік (Непийко) і всім, кому потрібна зустріч з Великою Богинею – а я щиро вірю в те, що такі люди в Україні є, і їх чимало. 

Спеціально для цього видання Аліса створила десять авторських ілюстрацій. Це цифрові векторні малюнки, в програмі ілюстраторів Affinity Designer. 

«У Індії існує великий корпус мистецьких творів, присвячених поемі Деві Махатм’я та її героїні. Я вирішила не дублювати цю естетику, а створити свій власний всесвіт, де індійські мотиви перепліталися б з українськими, а у стилістиці відчувався би вплив сучасної цифрової ілюстрації. За допомогою цих образів мені хотілося наблизити стародавній індійський текст до сучасного українського читача.»

Фото Руслана Сингаєвського, Ганни Єгорової
Текст Маріана Самарська