DIGITAL COVER

Наталка Денисенко «Нова жіночність: чесна, чутлива, справжня»

Бути жінкою сьогодні — значить нести у собі силу і ніжність, сміливо проживати болючі досвіди й водночас творити красу навколо. Героїня нашої діджитал-обкладинки — акторка, мама, інфлюенсерка та засновниця трансформаційного проєкту «Голос жінки» — відверто говорить про жіночу чутливість, внутрішній голос, пошук балансу, життя після розлучення і справжню сексуальність, яка народжується з любові до себе. Це розмова не лише про виклики, а й про натхнення — те, що приходить тоді, коли починаєш жити по-справжньому.

Як ви бачите роль сучасної жінки у суспільстві?

Роль жінки за останні сто років зазнала радикальних змін. Колись ми не могли не те що обирати власний одяг — ми не мали права на особисті кордони, на вибір, на власний голос. На жаль, і сьогодні в деяких країнах права жінок залишаються обмеженими.

Сучасна українська жінка для мене — це борець, не в сенсі боротьби з чоловіками чи суперництва з кимось. Це борець у глибокому, світлому сенсі — жінка, яка здатна витримати все і навіть більше. Вона не змагається з іншими, вона не бореться з собою, вона йде вперед, займає свою нішу в суспільстві, має свій голос, своє слово, стає впливовою, самодостатньою, потужною одиницею.

Особливо сьогодні, коли багато українських жінок залишились самі, самостійно виховують дітей, переживають втрати, розриви в родинах, відсутність підтримки, я спостерігаю дивовижну тенденцію — жінки стають ще красивішими, ще успішнішими. І ця картина викликає справжнє щастя та захоплення, де українська жінка — це фенікс.

Як ви ставитесь до того, що успішна жінка має робити «все сама»? Чи відгукується вам це твердження?

У моєму житті було — і якоюсь мірою залишається — дуже багато «сама». Відповідальність, рішення, навантаження — усе на мені. Але водночас я впевнено можу сказати: жінка не повинна робити все сама, якщо вона того не бажає.

Так, жінки сильні — сьогодні ми самостійно виховуємо дітей, проходимо через будь-які життєві обставини, займаємо позиції, які ще донедавна вважалися суто «чоловічими». Життя щодня кидає жінкам виклик і ми приймаємо його завжди, але зараз я вчуся не робити все сама, вчуся просити про допомогу, дозволяти собі бути слабкою. Мрію навчитись відпускати контроль та більше довіряти цьому світу.

Багато жінок виросли в патріархальному суспільстві, де роль визначається не бажанням, а вимогою обставин. Саме усталені соціальні ролі знищили нашу індивідуальність та особисту силу — зараз час її відновлювати. Серед усіх можливих шляхів та опцій, ми мусимо вчитись обирати себе, свої щирі покликання. Мені здається, найбільша сила жінки — у чесності з собою, тож якщо ви мрієте про «все сама» — не дозволяйте нікому думати, що з вами щось не так. Якщо ж хочете відпустити ситуацію, дозволити більше допомоги та підтримки для себе — насолоджуйтесь цим життям так, як бажаєте саме ви. В таких питаннях правильної відповіді не існує.

Де ви берете натхнення творити?

Наш світ змінюється, і я відчуваю це не десь зовні, а в собі. Ми вже не можемо жити, ґрунтуючись лише на соціальних ролях, на твердій структурі, на правилах, які колись хтось придумав. Є щось більше — невидиме, але надзвичайно відчутне, це — енергія, яка змушує нас трансформуватись.

Особисто я більше не можу робити щось «просто так», якщо в тому, що я створюю — ролі, курси, тренінги — немає любові, енергії, внутрішнього сенсу, то ці проєкти навіть не можуть народитись. Для мене дуже важливо чітко усвідомлювати, навіщо я роблю кожну дію, чому проживаю це життя. І коли це розуміння приходить, питання «Де взяти натхнення?» зникає, бо саме життя, наповнене сенсом, і надихає мене.

Мені б щиро хотілось, аби в цьому світі було більше любові у всіх її проявах, зокрема аби люди робили саме те, до чого лежить їхня душа. Тобі більшість населення цієї планети була б по-справжньому щаслива. Сподіваюсь, що з плином часу люди будуть повертатись до себе самих справжніх. Тоді й натхнення буде навколо.

Як ти знайшла своє покликання та реалізувала себе як акторка, жінка, мама та інфлюенсерка?

З дитинства я багато речей просто відчувала. Це не про логіку чи аналіз — це про щось дуже тонке, що живе всередині. І я вважаю, що це відчуття — особливий дар, який мають жінки. Ми створені дуже чутливими: Богом, природою, Всесвітом — як кому ближче. І якщо ми ігноруємо цю чутливість, якщо не слухаємо себе, не довіряємо собі — усе починає йти не так. Тому я щиро вірю, що мене по життю вів і веде саме цей голос.

Коли зрозуміла, що хочу бути акторкою, я просто йшла й робила. На жаль, навколо було багато людей, які казали, що це несерйозна професія, та й зараз хейту чимало. Загалом, на шляху людини, яка чітко знає чого хоче завжди будуть ті, хто засудить, хто дозволить собі зайвого. Тут і наступає головне випробування — не дати чужому голосу стати голоснішим твого власного.

В акторстві я знаю, як зіграти будь-яку роль: щасливу, успішну, розбиту. І в житті іноді теж так — ми граємо когось, ким ми насправді не є. Але справжня сила не в тому, щоб завжди бути сильною, а в тому — аби вибрати щастя, навіть якщо це незручно для когось, навіть якщо ти не знаєш, як буде далі. Головне вірити в себе та свою щасливу зірку, і це обовʼязково станеться.

Саме так у моєму житті з’явилися тренінги «Голос жінки», вони народилися з моєї особистої кризи. В момент, коли мені довелося робити дуже складний особистий крок, коли я втратила опору, коли навколо була суцільна темрява — я відчула, що якщо допомагатиму іншим жінкам почути їхній внутрішній голос, так я зможу повернутись сама до себе. В якомусь сенсі «Голос жінки» мене врятував, а зараз продовжує рятувати сотні жінок.

В чому твій секрет балансу між усіма сферами життя? Як поєднувати різні сфери та при цьому залишатися вірною собі?

Насправді це дуже непросто — тримати все в балансі. У кожного з нас є умовно 100% енергії, тож якщо ти віддаєш 90% роботі, то залишаєш собі лише 10% — на дитину, на партнера та друзів. Я це проходила і мабуть, саме в цьому була одна з моїх помилок — я не фокусувалася на справді важливому.

Але я дуже вдячна цьому життєвому досвіду, адже саме так навчилась зміщувати фокус, слухати себе та бути більш уважною до свого стану. Тепер моїм пріоритетом стало здоров’я: якщо я відчуваю, що почуваю себе недобре — одразу даю собі час на відпочинок. Адже саме з «ресурсного» стану я можу віддавати — і сину, і сімʼї, і роботі, це вже зовсім інша якість спільно проведеного часу.

Я зрозуміла, що коли ти в ресурсі, то можеш бути присутньою в житті емоційно і не просто механічно, як робот, проживати кожен день, а з вдячністю та усвідомленням цінності моменту. І саме чуттєвість, вміння зупинитися й подивитися всередину — це те, що мене зараз тримає в балансі.

Нещодавно інтернет заполонили чутки про твоє розлучення — чи можеш ти їх спростувати або підтвердити? Як цей досвід на тебе вплинув?

Думаю, що я ще досі проживаю цей досвід, тому зовсім не ділилась цим в мережі. Це надзвичайно складно і боляче, хоч і розлучення було моєю ініціативою. Емоційно дуже складно прийняти той факт, що ми більше не разом. Ми прожили разом десять років, а це ціле життя. І просто викреслити людину з пам’яті, перестати щось відчувати або «перестрибнути» в нові стосунки — неможливо. І в цьому немає драми зовсім, це повага до нашого спільного минулого, а воно було чудовим.

Зараз мені вже легше, адже я багато попрацювала над собою і над своїм станом. І сьогодні намагаюся будувати максимально здорові стосунки з Андрієм — як з людиною, яка була і залишається для мене дуже важливою. Бо навіть якщо ми більше не разом, він — батько мого сина, а це нерозривний зв’язок на все життя.

Ми часто бачимося, разом виховуємо сина. Для мене дуже важливо, аби малий Андрійко не відчував втрати, адже ми з татом дуже сильно його любимо і завжди будемо поруч. Мені здається, що синочок це бачить. Для мене найголовніше, щоб для дитини сімʼя залишилась сімʼєю незалежно від обставин.

Яку пораду ти хотіла б дати усім жінкам, які проживають релевантний досвід ?

Найперше, що мені хочеться сказати — це знайти в собі сили бути вдячною, за весь досвід, який ти зараз проживаєш, усвідомити, що яким би не був шлях — він тобі необхідний саме зараз. Я багато уваги приділяю своєму внутрішньому стану: психіці, ментальному здоров’ю, душевній рівновазі. Я постійно працюю з психологом, їжджу на ретрити, бо переконана, що те, що відбувається всередині — прямо формує зовнішнє. Якщо в душі хаос — у житті теж усе сиплеться.

Оглядаючись на минуле, я дуже вдячна за мій досвід, адже це шлях моєї душі, завдяки якому я там, де є зараз. Але в той самий час хочу закликати усіх людей, яким зараз важко — не мовчіть, говоріть про свій біль, пишіть друзям, ідіть до психолога, намагайтесь вивільнити ці складні емоції. Я дуже вірю в роботу з тілом, через рух, через голос, через дихання — так і зʼявився мій тренінг «Голос жінки», де практики допомагають віднайти свій справжній голос серед тисячі інших голосів навколо.

Якою жінкою ви хочете бути? Що для вас справжня краса та сексуальність?

Для мене красива жінка — та, яка любить себе, яка захоплюється собою, своїм тілом. Дуже багато упереджень — і серед жінок, і серед чоловіків — щодо того, якою має бути «сексуальна жінка». У голові відразу виникає образ: червона помада, високі підбори, глибоке декольте. Але насправді — сексуальність та привабливість взагалі не про це.

Я знаю жінок, які не відповідають цьому умовно стандартному «глянцевому» образу. Бо справжня сексуальність — це стан, коли ти розслаблена, коли впевнена, спокійна, наповнена, легка та задоволена життям. Тоді в інших людей на підсвідомості ця енергія зчитується, як істина сексуальність.

Мені дуже близька думка, яку озвучив мій енерголог: сексуальність — це енергія любові, яка йде з серця. Вона світиться через очі. Це не про те, як ти нафарбована чи в що вдягнена — це про те, як ти дивишся на світ. І коли жінка бачить життя закоханими очима — вона стає магнітом. Це — стан, якого можна навчитися, я вірю, що мені його теж вдалось опанувати та полюбити цей світ через любов до себе. Не потрібно грати роль «жінки», а треба просто бути нею, і тоді ти стаєш і красива, і успішна, і сексуальна, і бажана.