Вінтажний алкоголь. Коли просто дорогий віскі із сигарою недостатньо круті.

Джо (Георгій Бивалін), – шеф-бармен ресторану BEEF – фанат старої школи барменів. Без засудження нової, яка постійно шукає незвичні поєднання й акценти, він обирає класику. «Барне колесо» було винайдено на початку ХХ століття; саме в період між 1900 і 1940 роками світ побачили всі класичні коктейлі, які сьогодні ми знаходимо в меню кожного поважного бару: Negroni, Boulevardier, God Father, Old Fashioned…Останній, до речі, одразу народився «старомодним», тобто вже супротивився новим трендам змішування багатьох компонентів. Щоб дослідити тему глибше і залучити поціновувачів, Джо започаткував зустрічі за баром, що дістали назву Vintage Voyage.

Раніше було краще?

Джо вважає, що так. Коктейлі були більш брутальними: два-три вдало змішаних інгредієнтів, що дають повноту смаку. 

За його словами, ті, хто звик до нової школи барної культури, можуть бути шоковані складом коктейлю: надто простим.

Новий гастрономічний підхід завжди розкладає смак на елементи: троянда/гранат/перець/лайм у домашньому сиропі або інф’юзія маракуї з фіалкою, – проти класичного витриманого вермуту. Олдскул – це Негроні з трьох компонентів, джин із вермутом, бурбон із біттером і тростинним цукром… Просто, але потужно!

До речі, крутість таких напоїв отримала нову хвилю популярності в 90-х: той самий Dry Martini Джеймса Бонда або Олд Фешнд, що фігурує в одній кримінальній серії. 

А пам’ятаєте шотову класику – B52, «Хіросіма», «зелений мексиканець»? Зараз вони не в тренді, але мода циклічна – одного дня вони обов’язково повернуться, запевнює бармен.

Навіщо пити вінтаж?

Деяких поціновувачів вражає сам факт дегустації алкоголю, виготовленого раніше, ніж вони народилися. Наприклад, нещодавно ми куштували коньяк 1951 року, джин 1956-го, бурбон 1966-го, вермути 70-х… Справді, навіть досвідчених дегустаторів можна здивувати.

Інші цінують рідкісний смак і відкриті до експериментів. Адже старовинні пляшки – це завжди певний сюрприз. Багато з трав для вермутів, наприклад, збирали вручну, тож смак міг змінюватися від пляшки до пляшки залежно від місцевих інгредієнтів, доступних у той період. Тим, хто звик до стабільності смаку, забезпеченої сучасним обладнанням і точним дотриманням техкарти, це може й не сподобатися.

Джо купує кожну пляшку на аукціоні й не відкриває її до самої події. Тож коктейль створюється без попередньої проработки, безпосередньо на дегустації, відповідно до особливостей його смаку. Буває, що не все виходить ідеально, – не вдається пом’якшити різку ноту чи збалансувати післясмак, – але саме в цьому й полягає авантюра гри у «вінтаж».

Зазвичай усе проходить «на ура»: наприклад, пляшка Amaretto з 50-х буквально підірвала аудиторію – під час сліпої дегустації впереміш із сучасними аналогами всі 12 учасників однозначно впізнали й обрали вінтажний екземпляр.

Окреме задоволення – зробити улюблений коктейль зі старовинного алкоголю. Так було, наприклад, із Негроні: назва напою набула нового сенсу, коли його приготували з вінтажного біттера та червоного вермуту кольору смоли. Фактично чорний коктейль здивував усіх нотами чорносливу зі спеціями… це було просто незабутньо!

Звідки взялася ця ідея?

Як це завжди буває із ексклюзивними продуктами, спрацювало сарафанне радіо. Постійні гості, яким хотілося скуштувати щось особливе, переказали ідею по колу знайомих й вийшли на аукціони з вінтажу. Ефект першої закритої дегустації був настільки сильним, що стало зрозуміло: можна і треба влаштовувати подорожі в минуле – з тими, хто цінує розкішний алкоголь.

Що далі?

Vintage Voyage буде продовжуватись періодично!

Поки що неможливо сказати, якою буде коктейльна карта наступної події (*28 серпня в барі BEEF), адже Джо іще в пошуках вінтажної пляшки, від неї залежить, яким стане меню. Слідкуйте за новинами в соцмережах ресторану: @beefmeatandwine, – та доєднуйтесь, якщо любите відпочивати із смаком.