Дім за зорею / Home Beyond the Dawn

Виставка сучасного українського мистецтва в Мексиці Музей MUSA, Гвадалахара, Мексика до 24.02.2024

Протягом всієї зими у місті Гвадалахара в Мексиці триває виставка робіт 25 українських художників і художниць. Експозиція є частиною проєкту «Artistic Expressions in Contemporary Europe» від Європейського союзу, який став почесним гостем книжкового ярмарку у Гвадалахарі. FIL Guadalajara є найбільшою літературною подією в іспаномовному секторі та другим за масштабом книжковим фейром у світі. Українська виставка займає три зали музею MUSA — Музею мистецтв Університету Гвадалахари у самому центрі міста. Кураторкою проєкту є Наталія Маценко — мистецтвознавиця та незалежна кураторка з Києва, яка торік вже співпрацювала з ЄС та Європейською службою зовнішніх дій, співкуруючи виставку «Unfolding Landscapes» у Брюсселі. 

Виставка «Дім за зорею» присвячена змінам ландшафту і його сприйняття, трансформаціям понять місця і дому в умовах війни. Хтось із її учасників та учасниць працює, залишаючись у своїх домівках і майстернях, хтось — у тимчасовому екзилі, хтось займається волонтерством, а дехто — стали військовими на захисті свого дому. Роботи на виставці розповідають про дім, його втрату, збереження і відбудову, про практики єднання і підтримки та про те, як може існувати та співіснувати мистецтво з життям під час війни. Серед робіт на виставці є живопис, графіка, інсталяції, фото, відео та аудіо, дитячі іграшки, інстаграм-акаунти та апокаліптичні прикраси. Є документація на перший погляд нехудожніх практик взаємної підтримки, які теж стають мистецтвом – чи то через те, що вони в руках художників, чи то через те, що допомога і порятунок завжди містять красу.

Дім за зорею для того, хто на полі бою. Для того, чий дім окуповано. Для того, хто за межами свого дому, міста, країни. Для того, чий дім знищено. Для того, хто в себе вдома, але в цьому домі немає безпеки. Дім — місце пам‘яті, сховок минулого, місце відбудови і стартова точка майбутнього. Звичний пейзаж, сприйняття якого змінюється назавжди. Люди, що оточують. Ми йдемо крізь темряву до жаданого світанку, щоб віднайти або відбудувати свій дім — знову затишним і безпечним — у перших променях першого мирного дня.

В основі назви «Дім за зорею» — вірш Богдана-Ігора Антонича — українського поета і прозаїка першої третини ХХ століття. Антонич писав про єдність і рівні відносини між усіма складовими світу — людськими і нелюдськими. Антонич помер у 27 років — у віці вічно молодих геніїв. «Дім за зорею» був написаний незадовго до смерті поета, якій він спокійно дивився в очі, будучи при цьому закоханим у життя. Через свій містичний і модерністський характер, далекий від радянської ідеології, твори Антонича були заборонені в Радянському союзі до 60-х років, і у власній країні поета не знали. Цей туман забуття, що овиває історію культури тоталітарної країни, приходить на окуповані росією території і сьогодні.

«Дім за зорею» став також комунікаційною платформою для налагодження зв’язків із Мексикою, і важливо, що саме в діалозі з Європейським Союзом, де Україна позиціонується як його органічна частина. 

На відкритті української виставки були присутні Посол ЄС у Мексиці Ґотьє ​​Міньо, Посол України в Мексиці Оксана Драмарецька та секретар з питань культури Владислав Бранашко, гендиректорка FIL Guadalajara Марісоль Шульц, куратор програми ‘EU Guest of Honour at FIL’ Патрісіо Єретіч, посли країн Америки та ЄС, дипломати Європейської служби зовнішніх дій.

Оскільки MUSA є музеєм Університету Гвадалахари (другого за розміром у Мексиці), основні відвідувачі виставки — молода студентська аудиторія. До них долучається різноманітна публіка як із місцевого населення, так і глядачі з різних країн, що брали участь чи відвідували книжковий ярмарок. За інформацією від працівників музею, його відвідуваність протягом фейру ​​складає близько 1000 людей на день. Відвідування в MUSA є високим і у звичайний час — не в останню чергу грає роль те, що вхід до музею завжди безкоштовний.

«Дім за зорею» розповідає глядачам із-за океану, у більшості достатньо далеким і від поточної війни, і від українського контексту загалом, що попри тяжкі втрати, культура і сучасне мистецтво України існують і розвиваються. Молоді пагони життя зарощують вирви від вибухів і обстрілів, прагнучи до світанку, хай і не знаючи, коли саме він настане.

Виставка в MUSA триватиме до 24 лютого 2024 — другої річниці повномасштабного російського вторгнення в Україну. 

Після Гвадалахари виставка за підтримки ЄС та Посольства України в Мексиці вирушить до столиці країни — Мехіко.

Виставка «Дім за зорею» пов’язана і з іншою експозицією, яка майже одночасно відкрилася в Україні разом із арт-центром Jam Factory у Львові — «НАШІ РОКИ, НАШІ СЛОВА, НАШІ ВТРАТИ, НАШІ ПОШУКИ, НАШІ МИ». Куратор(к)и: Катерина Яковленко, Наталія Маценко та Борис Філоненко. Наратив виставки долає прірву між минулим і сучасним, між особистим досвідом та історичним. Відчиняючи двері арт-центру в розпал війни, вона втілює надію, стійкість, міркує про пошук мови для говоріння про мистецтво і війну, а також лишає порожні місця для творів, які було втрачено чи викрадено внаслідок довгої колоніальної війни, що триває вже століттями.

Кураторка: Наталія Маценко

Художники і художниці: Єгор Анцигін, Богдан Бунчак, Катя Бучацька, Ксенія Гнилицька, Олександр Гнилицький & Олег Голосій, Тімур Джафаров (John Object), Юрій Єфанов,  Анна Звягінцева, Люся Іванова, Жанна Кадирова, Тарас Ковач, Віталій Кохан, Катя Лібкінд, Саша Маслов, Роман Мінін, Юрій Пікуль, В’ячеслав Поляков, Софія Помогайбо, Георгій Потопальський (Ujif_notfound), En Rozen, Василь Сай, Олексій Сай, Іван Сауткін, Сергій Святченко, Елена Субач.