ART

Ірина Максимова та ії унікальний погляд на світ

Я — українська художниця-фігуралістка, яка говорить про речі, що стосуються мене особисто.

Народилась і виросла у невеликому містечку на заході України під назвою Коломия.
У 2013 році закінчила кафедру графічного дизайну Національного університету «Львівська політехніка». Свій мистецький шлях розпочала у 2020 році з першої персональної виставки у Львові. З того часу брала участь у різних групових виставках в Україні та по всьому світу.

Своїми образними та наївними роботами я даю невинний і легкий голос світовим проблемам, які стосуються мене особисто. Я досліджую жіноче тіло як жіноче і чоловіче, утверджуючи рівність і взаємозв"язок, а також постійно шукаю і розробляю способи додавання традиційних українських мотивів у нові візуальні форми і культивую українське мистецтво примітивізму.

Як ви прийшли до професії художника?

Я завжди прагнула стати художницею. У певний момент це прагнення стало реальністю, і я зробила свій вибір на користь мистецтва. З цього моменту я почала працювати художницею, перейшовши від ідеї до практичного втілення своєї мрії.

Що цікавіше, реальність чи ілюзія?

Обидва аспекти мають свою привабливість. Реальність цікавіша, оскільки вона є справжньою, її можна фізично відчути та емоційно пережити. Проте, ілюзії також важливі, бо вони дозволяють фантазувати та відкривати нові світи.

Опишіть кількома словами свою творчість.

Звільнення, свобода, емоції, колір, душа.

Сформулюйте концепцію техніки, у якій ви працюєте.

Я працюю переважно у двох напрямках. Перший – це живопис, де використовую змішану техніку з акрилових фарб, маркерів, олівців, спрей-фарб та пастелі. Другий напрямок – це апсайклінг, який передбачає надання «другого життя» тканинам, які більше не потрібні. Я використовую залишки швейної індустрії та повсякденний одяг, створюючи з них нові художні об"єкти.

Як ви ставитеся до спекуляції військовою тематикою в мистецтві?

Особисто мені це не дуже подобається, проте визнаю, що така тематика сприяє популяризації та висвітленню війни і це те, що нам потрібно. Якщо вважати мистецтво відзеркаленням сучасності, то воно не може залишатися осторонь подій, що відбуваються навколо нас.

Що вас у світі найбільше надихає на творчість?

Все, що мене оточує, але найбільше – інші люди та їхні вчинки.

Хто, на вашу думку, такий художник?

Художник – це людина, яка здатна показати іншим багатогранність та різноманітність нашого світу, виявити інші сторони та глибини речей, на які раніше не звертали уваги, і зафіксувати це у відповідній формі.

Скільки годин поспіль ви можете працювати над картиною?

Я можу працювати над картиною понад 12 годин поспіль. Мені важливо завершити перший етап повністю, щоб на наступний день оцінити результати свіжим оком.

Розкажіть про свої майбутні проєкти та плани.

Наразі я планую декілька виставок до кінця року. Одна з них відбудеться у вересні в Мілані, і я планую її відвідати, запрошуючи всіх бажаючих. Також працюю над об"ємно-просторовим об"єктом, де поєдную свою текстильну техніку. Це новий експеримент, який, сподіваюся, буде успішно реалізований.