МАЙСТЕР СВОЄЇ СПРАВИ

Герой цього матеріалу Playboy – той, хто бере участь у створенні журналу, але зазвичай лишається поза кадром: 
фешен-фотограф Амер Мохамад. Він народився в Сирії. В модній індустрії вже 5 років. Починав кар'єру фотографа з модельних тестів і творчих зйомок для портфоліо. Поступово з'явилися приватні клієнти, всесвітньо відомі бренди й масштабні рекламні кампанії

Зараз Амер Мохамад – один з головних фотографів сучасного глянцю. Його роботи є на сторінках Playboy, Vogue, L'Officiel, Harper's Bazaar, Elle, Maxim. В об"єктиві майстра побували багато зірок. Знімки Амера користуються попитом не лише в Україні, але й у США, Швеції, Бельгії, Сербії, Новій Зеландії, В"єтнамі, Індії, Африці та арабських країнах.

Щоб дізнатися більше про інтереси, погляди та професійні секрети Амера Мохамада, художниця Наталія Драчинська поспілкувалася з ним спеціально для Playboy Ukraine.

Амере, привіт! Багато фотографів мріють про таку стрімку кар"єру у світі глянцю, як твоя. Як тобі вдалося досягти успіху? 

Привіт! Можу сказати, що ніщо не дається легко. Особливо якщо ти живеш не в рідній країні. Але саме нове оточення, нове середовище загартували мій характер і прискорили розвиток професіоналізму. Поруч зі мною знімають дуже талановиті колеги – мої конкуренти, і я багато працюю над собою, вдосконалюю навички, щоб зберегти свої позиції. Але я ще не досяг того, чого справді хочу. Я поки що в процесі.

Чи є фотографи, за роботами яких ти спостерігаєш? Хто вплинув чи продовжує впливати на тебе?

Так, уже багато років моїм улюбленим фотографом є Тоні Дюран (Tony Duran). Я кайфую від того, як витончено він передає сексуальність і рух. Обожнюю його обкладинку «Treats!» з Емілі Ратаковськи (Emily Ratajkowski).

Ти вже кілька років співпрацюєш із Playboy. Як усе починалося? Що значить для тебе цей журнал?

Моя перша зйомка для Playboy відбулася у 2018 році. А потім була співпраця з Playboy у Південній Африці, Швеції, Новій Зеландії. Працював і з українським Playboy (обкладинка з моделлю Вікторією Одинцовою). Загалом я зняв близько 16 обкладинок для журналу в різних країнах.

Найбільше люблю обкладинку для південноафриканського Playboy (серпень 2020-го) із Тіною та Дімою. Оголений чоловік на сторінках журналу, а тим більше на обкладинці – велика рідкість.

Я ціную те, що всі ці роки Playboy дає мені змогу втілювати своє бачення свободи й чуттєвості, розкривати сексуальність героїнь і героїв зйомок.

Розкажи про зйомку, яку ти здійснив спеціально для січневого номера (2022 рік) номера та його обкладинки?

Це колаборація з художником із Бразилії Віктором Ліборіо (Victor Liborio). Я побачив його роботи в інстаграмі @quimeravermelha. Ідея зйомки сексуальної аніме-­дівчини в стилі «Сейлор Мун» («Sailor Moon») та «Абсолютних шпигунок» («Totally Spies!») виникла в мене вже давно: я дивився ці мультфільми в дитинстві. І коли знайшов роботи Віктора, зрозумів, що ми можемо реалізувати цей проєкт разом.

Вибираючи пози для героїні, я надихався пластикою чудо-жінки, месників і класичними позами героїв культових аніме, коміксів та мультфільмів. Для цієї зйомки спеціально виготовили перуки. Модель знімалася повністю оголеною. А художник потім малював для неї обладунки у своєму стилі.

Зрештою в нас вийшла сексуальна героїня аніме. Розмір грудей і чуттєвість моделі натякають на хентай (жанр аніме-еротики). Я задоволений результатом.

Де для тебе пролягає межа між еротикою та порно у фотографії?

Коли гарне тіло оголене не повністю, коли є щось приховане від очей, це дає глядачеві поле для фантазій. Коли ж усе занадто прямолінійно й відверто, а простору для уяви не лишається, тоді це вже порно.

На твоїх світлинах навіть одягнені люди мають сексуальний вигляд. Чому для тебе важливо показувати цей бік людини?

Я не прагну цього спеціально. Це виходить само собою. Ганна, моя асистентка зі світла, каже, що я знімаю через сексуальну призму. Мабуть, ця призма вбудована в мене. Як вона працює? Я дуже відкрита в спілкуванні людина і на зйомках намагаюся створити комфортну атмосферу, щоб модель знайшла контакт із власним тілом, почувалася вільно, легко рухалася. А головне, щоб вона подобалася собі, почувалася гарною. Виходить, що я через об"єктив дивлюся на модель її очима.

Як гадаєш, body positive змінить візуальну естетику глянсових журналів?

Body positive має своїх прихильників і противників. Особисто мені подобається, що він дедалі частіше з"являється і в журналах, і в індустрії моди загалом. Ми можемо бачити різні тіла: зі шрамами, пігментними плямами, волоссям на шкірі, з великою або малою вагою, різного віку тощо. І розуміємо, що сексуальність – це відчуття свого тіла, те, що людина через нього транслює, а не набір обов"язкових параметрів.

Чи впливає твоя робота на відчуття власного тіла? Якщо так, як саме?

Ні, не впливає. Навпаки, моя робота дає мені зрозуміти, що моє тіло є цінним, і я приймаю його таким, яким воно є. Я якраз зараховую себе до прихильників body positive. У мене ніколи не було проблем зі сприйняттям тілесності. Моє тіло назавжди лишиться моїм. Іншого не буде. І воно матиме вигляд от-кутюр у будь-якому віці.

Технологічний прогрес не стоїть на місці. Минулого століття фотографували на плівку, потім перейшли на цифру. Тепер використовують смартфони. Чи робив ти колись модну зйомку на смартфон?

Звісно. Зараз багато контенту знімається на телефон. Чимало брендів в інстаграм-акаунтах використовують лише такі світлини.

Знімати на смартфон легше та швидше, є багато застосунків для обробки фото. Але поки що смартфони поступаються якістю зйомки повнокадровим камерам і не можуть їх замінити. Гадаю, найближчими роками цього точно не станеться.

Чи була в тебе зйомка, яку можна назвати epic fail? Можеш про неї розповісти?

О так! У нас було 5 моделей, зйомка вже добігала кінця. Аж раптом я випадково натиснув щось на своєму комп"ютері – і все, що було знято до того, стерлося з диска. Я в паніці кинувся до продюсера, розповів, що сталося. Epic fail!

Але в нас ще лишалося пів години на майданчику. Тож ми зняли все заново за 30 хвилин. Я згадував пози, які мені сподобалися, і ми відтворювали саме їх. Це було щось…

Дивно, але навіть пізніше я не зміг відновити видалені файли, як не намагався. Тож нам дуже пощастило, що ми мали тоді ще 30 хвилин. Цю зйомку я запам"ятав назавжди!

Яким проєктом ти справді пишаєшся та чому?

Я пишаюся кожним своїм проєктом.

Амере, ти надто відповідальний, надто ідеальний для сьогодення. Якби ти міг обирати, в яку історичну епоху хотів би жити?

Я обожнюю 1920-ті роки, коли виник стиль ар-деко. Лише уяви: жити в один час з Ерте (Ertе), Тамарою Лемпіцкою (Tamara Łempicka). Дивовижний період...  ¬