ART

Повернути погляду зір: виставка «Обличчя Ока» у Берліні

З 5 по 22 грудня у Берліні відбудеться виставка «Обличчя Ока», що поєднує твори художників післявоєнної Німеччини із досвідом сучасних українських митців, свідків нової війни в Європі.

В експозиції будуть представлені роботи Володимира Буднікова, Бернхарда Вогта, Юрія Лейдермана, Влади Ралко і Дітера Рукхаберле. Подія відбудеться у Hotel Continental – Art Space in Exile за підтримки мистецького об’єднання ЧервонеЧорне і резиденції a_brücke.

«Обличчя Ока» — кураторський проєкт Влади Ралко, в якому мисткиня досліджує концепцію «бачення» та людської відповідальності перед обличчям соціокультурних катастроф. «По суті, людське існування тримається на сітківці – крихкій координатній сітці, яка потребує постійного оновлення», – пояснює Влада Ралко.

За задумом кураторки, замість прямих політичних заяв, кожна робота в «Обличчі Ока» свідчить про можливість доторку історичного до особистого, коли оголене око дорівнює знанню. « В єдиному просторі роботи художників виступають не лише проєкціями авторських поглядів із позицій певних історичних моментів, але радше чимось на кшталт єдиного інтимного виклика тому світові, що зазіхає на підмурки людської природи, а саме, на етику, політику та культуру», — додає кураторка.

За її словами, роботи п’яти самостійних художників із різними мистецькими біографіями та політичним досвідом об’єднано так, щоб «одночасне звучання їхніх висловлювань у єдиному місці викресало бодай якесь світло, яке би пролилося на нашу спільну картину буття».

Виставка «Обличчя Ока» відбудеться за підтримки мистецького об’єднання «ЧервонеЧорне» та резиденції A Brücke.

«ЧервонеЧорне» – це фундація, яке заснував бізнесмен, колекціонер та меценат Юрій Сташків у Каневі. Прагнення фундації полягає в тому, аби мистецтво було видимим, а його концентрація була такою, щоб в середовищі воно розчинялося до невидимості, залишаючи головне – зміни, які воно продукує в людях, видимі і відчутні або невидимі й латентні.

«ЧервонеЧорне» співпрацює з Владою Ралко з 2011 року. Під час повномасштабної війни взаємодія з художницею відбувається у берлінській резиденції мистецького об’єднання. За словами Ралко, саме Берлін і Київ можуть стати дискусійними майданчиками для перегляду та уточнення базових понять щодо етики, культури та політики в Європі.

«Коли щоденні міжнародні новинні звіти нагадують борсання державних структур у жаскому політичному хаосі, наступає час зміни системи координат. Київ і Берлін ХХI сторіччя стоять чи не на протилежних щаблях історії, втім, їх об’єднує потуга визнання провини за тоталітарне минуле. Оскільки Київ наразі протистоїть новітній тоталітарній атаці, Берлін із власним колишнім досвідом нацизму та тоталітаризму має неабияку причину доєднатися до Києва у боротьбі проти нової-старої «імперії зла»», — говорить Влада Ралко.

«Влада Радко — не лише потужна мисткиня, але й людина, яка глибоко розуміє та аналізує мистецтво у реальності сучасного світу з його карколомними змінами. Мова мистецтва справді є міжнародною і в час війни нам дуже важливо, щоб українське промовляло в діалозі з європейським. Нагадуючи, що цінності, які ми виборюємо, та трагедія, яку переживаємо, мають загальноцивілізаційні вагу та сенс. Кураторська оптика Ралко поєднує в Берліні роботи німецьких митців часів Холодної війни, коли Європа, ледь оговтавшись від шоку розлюднення Другої світової, опинилася в страху війни ядерної, з творами українських художників сьогодення — свідків нової війни у Європі, війни цифрової доби. Виставкою «Обличчя ока» ЧервонеЧорне пропонує глядачам повернути погляду — зір, не ховаючи його від загрози свободі, своїй та спільній», — говорить засновник об’єднання ЧервонеЧорне Юрій Сташків.

У 2024 році об’єднанням ЧервонеЧорне у співправці з художниками Владою Ралко та Володимиром Будніковим було започатковано резиденцію a_brücke. Мобільний формат резиденції є співзвучним нестабільним політичним умовам сьогодення. Концепція проєкту полягає в докорінному переосмисленні розуміння того, чим насправді є робота художника в резиденції. Оскільки статус переміщених осіб став новою буденністю для багатьох українців, a_brücke не прив’язана до конкретного місця, але натомість, перебуває в русі залежно як від вимог щодо розвитку теми кожного конкретного етапу, так і від змінних можливостей проживання часу війни в екзилі.

УЧАСНИКИ ВИСТАВКИ

Володимир Будніков

Народився у 1947 році в Києві. У 1971 закінчив Київський художній інститут (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). З 1969 року розпочав активну виставкову діяльність. Віддає перевагу абстрактному живопису, вважаючи його основою реалістичного сприйняття світу. В своїх мистецьких дослідженнях повертає живопис до його буквальної сутності, коли живопис буквально стає «живим письмом», свідченням у чинному часі. Багато працює з малюванням на папері, а також, із просторовими об’єктами. Професор НАОМА, де викладав до 2023 року. У 2019 році удостоєний чину кавалера ордену Незалежного часопису «Ї» (2019 р.) Живе і працює у Києві та Берліні.

Бернхард Вогт

Народився в Ерфурті в 1949 році. Першою професією була справа мебляра в Остфрісланді (Нідерланди). У 1971-1975 роках вивчав графічний дизайн у Staatliche Hochschule für bildende Künste Berlin (зараз Universität der Künste). З 1976 по 2012 рік працював у освітній галузі з молоддю. У своєму мистецтві наслідує та розвиває традиції Баугаузу. Тематичний фокус творчості – політичне та літературне підґрунтя новітньої німецької історії. Працює переважно з друкованою графікою, зокрема, технікою лінориту, а також, із дерев’яною скульптурою, де балансує на межі візуального мистецтва та ужиткового дизайну. Живе і працює в Берліні.

Юрій Лейдерман

Український художник і письменник. Народився в Одесі у 1963. У період 1980 – 90х років жив і працював у Москві, де входив до кола московських концептуалістів. У мистецьких практиках переважно зосереджувався на інсталяції та перформансі. З початку 2010-х перейшов до більш традиційних медіа, як-то живопис і графіка, де сконцентрувався на феномені проявів політичного в інтимних образах. Учасник багатьох персональних і групових виставок сучасного мистецтва. Лауреат літературної премії Андрея Бєлого (2005). Живе та працює в Берлині.

Влада Ралко

Народилася в Києві в 1969 році. По завершенні Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у 1994 році розпочала активну виставкову діяльність. У центрі мистецьких проектів – людина та якості, що вирізняють її серед решти живого світу. Художниця дивиться на реальність крізь призму своєї статі та водночас використовує феміністичну енергію задля вивчення універсальної сутності людської природи. Художні практики включають живопис, роботи на папері, просторові об’єкти, асамбляж та кераміку. Есеї про мову мистецтва та його зв’язок із філософією та політикою, а також, поезії є важливою частиною творчості художниці. Працює у Києві та Берліні.

Дітер Рукгаберле

Народився у 1938 році в Штутгарті, помер у 2018 році в Берліні. Німецький художник і діяч. Починаючи з 1960-х років був провідною фігурою західноберлінської культурної сцени. Мистецький доробок художника включає графіку, живопис, скульптуру. Роботи Рукгаберле заглиблені у теми життя та смерті, а також, політичної сутності людської натури, пошуки нових поетичних форм і позицій критичного осмислення сучасності. Він невтомно працював над покращенням умов праці для митців у Німеччині, завжди будучи переконаним, що свобода творчості може бути гарантована лише за відсутності економічного тиску. Рукхаберле ініціював створення IG Medien, профспілки працівників медіа, та Künstlersozialkasse (KSK), субсидованої системи медичного страхування для митців. Він був співзасновником різних мистецьких інституцій, таких як nGbK та Staatliche Kunsthalle Berlin, директором якої він був протягом багатьох років. З 2019 року існує спонсорська премія Дітера Рукхаберле.